Плагіат у наукових працях

У вашій роботі виявлено плагіат!

Коли науковець чує такі слова, вони сприймаються майже як вирок. Стільки сил, ресурсів, часу вкладено у написання роботи, і на етапі коли вже начебто досягнуто омріяного  фінішу та душа тішиться від завершеної роботи, лунає обвинувачення у плагіаті.

Що у таких випадках робити? Які можуть бути подальші кроки? Як захисти свою роботу?

Перш за все слід заспокоїтися, уважно передивитися фрагменти тексту, в яких виявлено збіги з роботами інших авторів, зрозуміти причину виникнення такої ситуації та пошукати аргументи для свого захисту.

Що ж розуміється під поняттям «плагіат», в чому відмінність поняття «плагіат» з точки зору законодавства про авторське право і «академічного плагіату» з точки зору норм законодавства про освітню та науково-технічну діяльність?

Які ознаки можуть дійсно свідчити, що було недобросовісно використано роботи інших авторів, а які вкажуть, що мала місце самостійна творчість і наявні збіги у фрагментах текстів різних творів є цілком виправданими?

Давайте разом пошукаємо відповіді на ці питання.

Відразу попереджаю тих, хто звик паратизувати на праці та здобутках інших людей. Ця стаття писалась не для вас. Ви не зможете знайти у цій публікації аргументів, які допоможуть вам уникнути відповідальності за плагіат.

Цю статтю я писала для вас, мої добросовісні колеги-науковці та студенти, які самостійно готують свої роботи, вкладаючи в них всі свої сили та накопичений досвід! Я маю надію хоч трохи допомогти вам, грунтуючись на аналізі практики розгляду судових спорів щодо плагіату. Для того, щоб ви могли критично проаналізувати свою роботу та звернути увагу на окремі моменти, які можуть стати корисними при її оформленні та підготовці заперечень щодо наявності недобросовісних запозичень текстів інших авторів.

Плагіат та його наслідки

У засобах масової інформації та різних соціальних мережах останнім часом все частіше лунає інформація про виявлені факти плагіату у наукових працях. У багатьох країнах такі викриття викликають значний резонанс у суспільстві.

Ми пам’ятаємо ситуацію коли Карл-Теодор цу Гуттенберг міністр оборони Германії, кандидатуру якого розглядали як наступника Ангели Меркель, у 2011 році був звинувачений у плагіаті виявленому в його дисертаційній роботі. Широкий резонанс, що послідував за розголосом такої інформації, змусив міністра подати у відставку. У дисертації виявлено окремі абзаци, що містили фрагменти творів інших вчених без відповідних посилань на джерела запозичення. Після встановлення факту плагіату університет міста Байройт позбавив цу Гуттенберга наукового ступеню у зв’язку з не дотриманням вимог, що пред’являються до наукової роботи.

У плагіаті був звинувачений і син лівійського диктатора Муаммара Каддафі – Саїд. В його PhD дисертації, яку він захистив у Лондонській школі економіки та політичних наук у 2008 р., було виявлено значну кількість фрагментів із чужих творів. Відповідно до відомостей, що зазначалися у засобах масової інформації, в окремих фрагментах тексту дисертації були відсутні посилання на авторів текстів, а окремі наявні посилання були оформлені некоректно.

В Україні громадкість також широко намагається висвітлювати виявлені факти плагіату у наукових творах. Особлива увага завжди приділяється роботам високопосадовців, у наукових статях та дисертаціях яких виявлялися недобросовісні запозичення фрагментів тексту з творів інших авторів. У плагіаті неоднаразово звинувачували навіть міністрів освіти та науки України (Л. Гриневич, С. Шкарлета, О. Лісового) .

Так, у 2016 році пролунав скандал, пов’язаний із роботами  Лілії Гриневич, про який описано у різних роботах, зокрема у статті «Плагими намірами… про плагіатний скандал із Міністром освіти» .

У вересні 2021 року Комітет з етики Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) підтвердив наявність плагіату в наукових роботах міністра освіти та науки України Сергія Шкарлета. Згідно інформації, опублікованої у електронному виданні «Українська правда», у статті «Сергій Шкарлет скаржиться на комітет, який виявив плагіат у його дисертації», ексміністр подав скаргу до Апеляційного комітету НАЗЯВО, і згідно рішення від 6 лютого 2024 р. НАЗЯВО поки (на час розгляду цієї скарги) призупинило його справу про плагіат.

21 березня 2023 р. директор «Малої академії наук України» (з 2010) Оксен Лісовий, заслужений працівник освіти України (2021) стає міністром освіти і науки України. Майже відразу новопризначеного міністра звинувачують у плагіаті, виявленому у його кандидатській дисертації з філософії, яку він захистив ще у 2012 році. Через декілька тижнів міністр Оксен Лісовий відмовляється від наукового ступеня кандидата наук, і навіть ініціює затвердження урядом механізму добровільної відмови від наукового ступеню.

Питання чи дійсно були підстави для звинувачень цих високопосадовців у плагіаті, у рамках цієї статті пропоную не піднімати, оскільки це не є предметом нашого огляду. Проте враховуючи експертну практику, слід зазначити, що у більшості справ, які вирішувалися у судовому порядку, дійсно були всі підстави для висновків щодо наявності ознак плагіату. Між тим, зустрічається і інша сторона у плагіатних скандалах. При розгляді обставин деяких справ становиться зрозумілим, що виявлення плагіату іноді становиться інструментом для лобіювання певних інтересів чи вирішення міжособистих конфліктів з дисертантом або автором наукової роботи.

Що розуміється під поняттям «плагіат»?

«Плагіат» з точки зору законодавства про авторське право і «академічний плагіат»: відмінність у цих поняттях

У ч. 3 ст. 42 Закону «Про вищу освіту» зазначено, що дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

• самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей);
• посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
• дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
• надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.

Академічний плагіат, згідно ч. 4 ст. 42 Закону «Про вищу освіту» вважається порушенням академічної доброчесності. При цьому у законі дано наступне визначення цього поняття:

академічний плагіат — оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства.

Згідно закону « Про авторське право і суміжні права»  :

плагіат — це опублікування твору або його частини у незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Отже, поняття «академічний плагіат» є більш широким, ніж поняття «плагіат» з точки зору законодавства про авторське право, і включає не тільки відтворення певних текстів, без зазначення джерела запозичення і автора роботи, а також оприлюднення наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, тобто, змісту їх наукового результату.

Які ознаки можуть свідчити, що було недобросовісно використано роботи інших авторів?

В експертній практиці нерідко зустрічалися випадки коли відмінності у фрагментах досліджуваних творів полягали лише в застосуванні різного порядку слів у відповідних реченнях, вилученні або додаванні окремих слів у реченнях, заміні в тексті словесних одиниць їх еквівалентами. Між тим, ми всі розуміємо, що в заміні в тексті словесних одиниць їх еквівалентами, в перестановці місцями слів, речень, абзаців немає творчості. 

Про використання твору наукового характеру можуть свідчити наступні ознаки:

• аналогічна послідовність викладення наукових понять, логіка, система розкриття наукових ідей і розміщення матеріалу,
• використання однакових цитат у текстах досліджуваних творах і в такому самому обсязі,
• викладення матеріалу творів в аналогічній послідовності,
• наявність у пізніше створеному творі помилок, допущених при створенні більш ранньої роботи, зокрема, щодо оформлення цитування, посиланні на літературні джерела чи архівні матеріали.
• використання характерної для певного твору лексики, фразеологізмів,
• наявність характерних технічних позначок, які притаманні фрагментам, що  копіюються з мережі Інтернет та технічно переносяться в основний масив тексту.

Які ознаки можуть свідчити про самостійну творчість і наявність певних випадкових збігів?

Кожному науковцю очевидно, що будь-який твір наукового характеру, на відміну від інших видів творів, не може бути створений без глибокого опрацювання та осмислення праць інших вчених, які присвятили свої роботи аналогічній тематиці. Відповідно, наявність у творі окремих фрагментів, що мають текстові збіги з фрагментами твору іншого автору, не завжди є свідченням недобросовісного використання чужого твору. Досліджуючи певне питання добросовісний студент чи науковець опрацьовує значну кількість джерел і викладає матеріал використовуючи термінологічний апарат, який притаманний відповідній галузі науки чи техніки, із застосуванням мовленнєвих конструкцій, які вже є сталими у цій галузі.

У роботах юридичного спрямування широко використовуються мовленнєві конструкції, які застосовуються у нормативно-правових актах. Юристи завдяки постійному вживанню норм законодавства, можуть їх «автоматично» відтворювати при написанні своїх робіт, навіть не звертаючи увагу, що такі ж текстуальні фрагменти можуть виявитися і у творах інших авторів.

Згідно п.1 ч. 2 статті 22 Закону:

без дозволу суб’єктів авторського права і безоплатно, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається використання цитат, включаючи їх переклад з інших мов, з правомірно опублікованих творів, у тому числі статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо це зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору (повідомлення), до якого цитати включаються, із семантичним та/або графічним виділенням меж цитати.

При цьому звертаємо увагу, що однією з умов правомірного використання цитат із чужого твору є те, що обсяг запозичень має бути виправданий поставленою метою.

Якщо у результаті аналізу буде встановлено, що у тексті досліджуваного твору не міститься посилань на раніше опублікований твір, відповідно, не може бути й підстав розглядати виявлені текстуальні запозичення як цитати.

Тобто, у текстах творів різних авторів можуть спостерігатися певні текстуальні збіги, і лише після дослідження їх характеру та розміру може бути встановлено чи має місце у конкретному творі недобросовісне запозичення фрагментів творів інших авторів або ні.

Підсумовуючи можемо сформулювати короткі висновки:

• при підготовці власних робіт звертайте особливу увагу на коректність оформлення фрагментів текстів, які цитуєте, та чітко виокремлюйте межі цитованого тексту.
• при виникненні спірних ситуацій, здійснюйте детальний аналіз тексту власної роботи і фрагментів творів інших авторів, і зверніть увагу, можливо, ці фрагменти тесту були притаманні саме вашій більш ранній роботі, яка слугувала першоджерелом для всіх наступних робіт.

---

Якщо вас зацікавила ця тема, можливо ви знайдете  корисну інформацію і в статті:

Кісіль Н.В. Доказування плагіату наукових творів: судова практика та експертні технології // Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління : електронне наукове видання : збірник. К.: Видавництво Ліра-К, 2019. №1 (4). С. 92-106. Режим доступу: https://maup.com.ua/assets/files/expert/4/7.pdf